Дерматофітози дрібних тварин

logo-rightВ.Л. КОВАЛЕНКО, доктор ветеринарних наук, В.В. НЕСТЕРЕНКОВА В.В., аспірант*

Інститут ветеринарної медицини НААН, м. Київ

 

 

 

В статті проведено аналіз щодо розповсюдження, сезонності та клінічного прояву захворювання дрібних тварин  в Святошинському районі м. Києва на дерматофітози, проведено аналіз різних схем лікування та визначення більш ефективного. Комплексне застосування імуностимулюючого препарату Арселан та бактерицидного препарату Аргіцид скорочує термін лікування, попереджує рецидиви захворювання, підвищує ефективність лікування

      Ключові слова: Дезінфікуючий засіб, дерматофітози, мікроспорія, трихофітія, лікування, імуномодулятор, тварини, дезінфекція, арселан, аргіцид.

 

-lishay-u-koshek-300x253Дерматофітози дрібних домашніх тварин займають на сьогоднішній день одне з провідних місць в патології шкірного покриву. Дерматофітози (різновиди: мікроспорія, трихофітія, фавус) – група зооантропонозних грибкових захворювань різних видів сільськогосподарських, дрібних домашніх та диких тварин. Захворювання характеризується появою на шкірі різко обмежених  ділянок шкіри на яких відбувається лущення шкіри, обламування волосся, розвитком локального запалення шкіри та її похідних з виділенням серозно-гнійного ексудату.

Збудниками хвороби є гриби з роду Trichophyton, Microsporum, Achoreon  та інші з групи Dermatophytes. Кожен з цих збудників викликає самостійне захворювання: трихофітію, мікроспорію та фавус. Згідно з опублікованими даними, 50 – 70 % грибкових хвороб шкіри собак і більше 90 % грибкових хвороб  шкіри котів спричинено збудником Microsporum canis. Решта грибкових хвороб шкіри собак і котів викликані збудниками Trichophyton mentagrophytes і Microsporum gypseum. Зазначені збудники дуже стійкі в зовнішньому середовищі і можуть зберігати свою вірулентність в ураженому волоссі протягом 5 – 10 років. У грунті дерматофіти зберігаються до 3 місяців [1, 8].

Найбільш часто мікроспорія і трихофітія вражають молодих тварин – цуценят та кошенят у віці до 1 року. Поширенню захворювань сприяє порушення зоогігієнічних і ветеринарно-санітарних правил утримання, годівлі та експлуатації тварин (порушення нормального мікроклімату, скупчене утримання, переміщення та перегрупування тварин, а також масовий контакт під час виставок). Парша (фавус) спостерігається в основному у свійської птиці, рідко у ссавців, у тому числі собак і котів, а також у людини. Хвороба проявляється у вигляді спорадичних випадків і епізоотичних спалахів у щурів і мишей [3, 4].

Основними джерелами збудників зазначених інфекцій є хворі тварини, які заражають здорових шляхом прямого і (або) непрямого контакту. Зараження відбувається в основному через пошкоджені ділянки шкіри (тріщини, подряпини, садна та ін.) Факторами передачі збудників є заражені приміщення, меблі, обладнання, предмети догляду, спорядження (нашийники, шлейки, намордники, повідці та ін.) Іноді можлива передача збудників гризунами. Особливу небезпеку для тварин і людини представляють інфіковані бездомні собаки і коти [5, 6].

Інкубаційний період при дерматофітозах обумовлений особливостями конкретного збудника хвороби, ступенем його вірулентності, а також станом імунної системи тваринного організму і може тривати від кількох днів до трьох місяців [7, 9].

Збудник, потрапляючи на поверхню шкіри, виділяє токсини і кератолітичні ферменти, які викликають локальне поверхневе запалення і розпушення рогового шару шкіри. Потім збудник проникає до волосяних фолікул поступово руйнуючи їх структуру, що призводить до випадання волосся. При цьому на поверхні шкіри утворюються численні лусочки і кірочки висохлого гнійного ексудату. Збудник також може проникати безпосередньо в дерму і підшкірну клітковину, викликаючи глибоке запалення шкіри з утворенням абсцесів.

Клінічні ознаки хвороби при дерматофітозах дуже різноманітні і обумовлені специфічними властивостями збудників. За характером прояву і локалізації патологічного процесу у тварин розрізняють такі форми хвороби: поверхневу, глибоку (фолікулярну) і стерту (атипову). У тварин з високою загальною резистентністю спостерігається, як правило, поверхнева і (або) стерта форми дерматофітозів. У собак і котів з ослабленою імунною системою, а також у молодняку ??розвивається в основному глибока (фолікулярна) форма хвороби. При несприятливому перебігу і відсутності своєчасного лікування поверхнева форма може переходити в фолікулярну, яка може набувати хронічного характеру. Вогнища дерматофітозів найбільш часто локалізуються в області голови, шиї, а також спини [6, 7].

Для лікування дерматофітозів використовують різноманітні асоційовані вакцини, протигрибкові антибіотики та поверхневу обробку шкіри. Та з кожним роком дані інфекційні хвороби все гірше піддаються лікуванню. Бувають випадки коли тварину лікують протягом 6 – 7 місяців без видимих покращень [1, 5].

В країнах європейської співдружності, США, Канаді, частково в Росії давно відмовилися від використання специфічної імунотерапіі та імунопрофілактики, використовуючи лише протигрибкові антибіотики та поверхневу обробку шкіри протигрибковими засобами. В зв’язку з такими даними виникло запитання, чому практикуючі лікарі відмовляються від застосування асоційованих вакцин для профілактики та лікування даної патології? Було проведено статистичний аналіз та опитування практикуючих лікарів деяких ветеринарних клінік м. Києва, Харкова, Одеси, Санкт-Петербургу та Москви. В результаті було виявлено негативний вплив вакцин на організм тварин (особливо молодих тварин до 1 – 1,5 року). Профілактичне введення вакцин в близько 30 % викликало клінічний прояв хвороби, а лікування цих тварин було значно довшим, складнішим та матеріально затратним. При лікуванні дерматофітозів дрібних тварин за допомогою вакцинних засобів спостерігалися виникнення абсцесів в місці введення, розвиток запальних процесів та новоутворення. Також при застосуванні вакцин для лікування досить часто спостерігаються рецидиви захворювання в середньому через 3 – 5 місяців.

Сучасні, ефективні та  малотоксичні протигрибкові антибіотики досить дорогі для українського споживача, а існуючі протигрибкові антибіотики вітчизняного виробництва мають ряд протипоказань та побічних дій.  Поверхнева обробка шкіри протигрибковими засобами не завжди виявляє достатню ефективність. Тому лабораторією ветеринарної санітарії та гігієни інституту ветеринарної медицини було проведено дослідження щодо розповсюдження, сезонності прояву захворювань, а також розробка нових ефективних схем лікування дерматофітозів дрібних домашніх тварин.

      Метою роботи було вивчення розповсюдження, сезонності та клінічного прояву захворювання дрібних тварин  в Святошинському районі м. Києва на дерматофітози, а також виявлення можливої статевої чи видової схильності до даних видів інфекцій. Вивчення видів збудників, які найчастіше викликають захворювання на дерматофітози серед дрібних домашніх тварин.

      Матеріали та методи дослідження.  Досліди проводили згідно методичних рекомендацій. Особливості клінічного перебігу захворювання вивчали шляхом клінічного огляду хворих тварин. Наявність патогенних грибів підтверджували мікроскопією зіскребів (трихоскопією),  а також проведенням посівів патологічного матеріалу (лусочки, кірочки, уражене волосся, відібране на межі здорової та ураженої частини шкіри) на агар Сабуро.

За даними районної лікарні Святошинського району міста Києва встановлено, що за 6 місяців 2013 року зареєстровано 507 випадків захворювання собак та 242 випадки захворювання котів. З них на дерматофітози захворіло 88 собак та 117 котів, це складає 17,36 % та 48,35 % відповідно. Етіологічними чинниками захворювань були: трихофітія  69 (13,61 %) випадків у собак та 57 (23,55 %) випадків у котів; мікроспорія 19 (3,75 %)  випадків у собак та 60 (24,8 %) у котів.

Більш детально було розглянуто патології шкіри на базі ветеринарної клініки «Оберег», яка знаходиться в Святошинському районі міста Києва. За даними журналів реєстрації хворих тварин з липня 2011 року по липень 2013 року було проведено огляд 2040 тварин (собаки та коти). З них з патологією шкіри було виявлено 210 тварин, а це близько 10,3 % від загальної кількості тварин. З них 93 тварин хворіли на дерматофітози, що складає 44,28  % від загальної кількості тварин з патологією шкіри (табл. 1).

 

 

Таблиця 1.  

Захворюваність собак та кішок на дерматофітози.

2 півріччя 2011 р 1 та 2півріччя 2012 р 1 півріччя 2013 р
Всього тварин собаки

134

526

397

коти

163

517

303

З патологією шкіри собаки

25

80

45

коти

15

31

14

Cпіввідношення до тварин з патологією шкіри, % собаки

18,66

52,5

11,34

коти

9,2

58,06

4,62

Microsporum (% до тв. з пат. шкіри) собаки

12

37,5

31,1

коти

33,3

25,8

6,67

Trichophyton (% до тв. з пат. шкіри) собаки

8

11,25

21,43

коти

29,03

Поєднання Microsporum з Trichophyton (% до тв. з пат. шкіри) собаки

3,75

6,67

коти

3,2

 

У тварин з клінічними проявами  дерматофітозів відбирали зіскреби для мікроскопії та посівів на агар Сабуро. Здебільшого ураження спостерігалися в області голови та спини у вигляді округлих, чи неправильної форми алопецій з червоним обідком по периферії. Тварини з даними ураженнями інтенсивно розчісували шкіру, що спричиняло розповсюдженню спор грибів на інші ділянки шкіри. В результаті мікроскопії зіскребів зі шкіри та посівів патологічного матеріалу було встановлено, що здебільшого ураження шкіри дрібних тварин відбувається грибами з роду Microsporum (рис. 1).

 

 

 

 

Захворюваність собак та кішок частіше спостерігається восени та навесні, при високій вологості. Породної та статевої схильності виявлено не було. Але серед самок  після вагітності, родів та відгодовування потомства захворювання проявлялось в більш агресивній формі (ураження шкіри досягали четвертини від всієї поверхні шкіри). Також до зараження більш схильні молоді тварини віком до 1 року (рис. 2)

 

Згідно з законодавством щодо профілактики та лікування дерматофітозів використовують вакцини полівак-ТМ, вакдерм, мікродерм та зовнішню обробку шкіри маззю ЯМ, санодерм, унісан, чи спреями фунгін, гексидерм, зооміколь. З тварин, що проходили лікування в ветеринарній клініці «Оберег» було умовно сформовано 4 групи тварин яким застосовували наступні схеми лікування: в першій групі  ? вакцина «Полівак-ТМ»  внутрішньом’язово 1 раз в 10 діб 3 рази, шкіру поверхнево обробляли фунгіцидним спреєм фунгін 2 рази на добу; в другій групі – імунофан з розрахунку 0,5 мл на тварину масою до 3 кг, 1,0 мл на тварину масою більше 3 кг один раз в 2 доби 3 рази, шкіру, як і в першій групі, обробляли спреєм фунгін 2 рази на добу; в третій групі – перорально задавали протигрибкові антибіотики ітракон з розрахунку 8 мг на 1 кг маси тіла два рази на день 10 діб, з подальшим застосуванням у вигляді «пульс-терапії» (прийом через одну добу на протязі 1 – 3 міс), як і в перших двох групах обробку шкіри проводили спреєм фунгін  2 рази на добу; в четвертій групі застосовували арселан з розрахунку 0,5 мл для тварин з масою тіла до 5 кг, та 1,0 мл для тварин з масою тіла понад 5 кг на першу, четверту та восьму добу лікування, в неускладнених випадках та при незначному ураженні шкіри одноразово, зовнішню обробку шкіри проводили 0,1% розчином аргіциду (табл. 2)

Таблиця 2

Ефективність терапії дерматофітозів тварин при різних схемах лікування.

1 група 2 група 3 група 4група
Схема лікування

 

Вакцина полівак-ТМ + зовнішня обробка шкіри засобом фунгін Імунофан + зовнішня обробка шкіри засобом фунгін Ітракон + зовнішня обробка шкіри засобом фунгін Арселан + зовнішня обробка шкіри 0,1% розчином аргіциду
Кількість тварин в групі

25

18

24

26

Термін лікування, днів

30-37

21-30

60-90

15-21

Кількість тварин, що одужали

21

15

24

26

Кількість тварин у яких спостерігалися рецидиви

18

4

Отже, застосування вакцини полівак-ТМ не виявляє бажаного терапевтичного ефекту, в той час як застосування протигрибкових антибіотиків в комплексі з поверхневою обробкою шкіри фунгіцидним засобом фунгін (3 група) та імуностимулюючого засобу арселан  в комплексі з бактерицидним засобом аргіцид (4 група) проявляє виражену ефективність. Та оскільки протигрибковий антибіотик ітракон все ж проявляє гепатотоксичну дію, потребує довготривалого застосування та значних економічних затрат, ми вважаємо, що застосування нової схеми лікування значно ефективніше.

      Висновки: Комплексне застосування бактерицидного засобу аргіцид та імуномодулюючого засобу арселан значно підвищує ефективність лікування хворих на дерматофітози тварин, зменшує термін лікування, попереджує рецидиви захворювання, знижує собівартість лікування, а також зменшує стрес тварин пов’язаний з ін’єкціями та відвідуванням ветеринарної лікарні.

 

1. Важенина Е.Г. Дерматофитозы собак в городах Сибири (эпизоотология, иммунология): Автореф. дис. на получение науч. степени канд. вет. наук: спец. 06.02.02 «Ветеринарная микробиология, эпизоотология, микология с микотоксикологией и иммунология» / Важенина Е.Г. – Барнаул, 2007. – 22 с.

2. Глотова, Т.И. Лабораторная диагностика дерматомикозов собак и кошек: методические рекомендации / Т.И. Глотова, Т.Б. Тугунова, Н.Е. Панова // РАСХН. сиб. отд-ние. ГНУ ИЭВСиДВ. – Новосибирск, 2002. – 22 с.

3. Лукьяновский В.А. Болезни кожи и подкожной клетчатки у собак /  Лукьяновский В.А.  // Ветеринария. – 1995. – №3. – С.47-55.

4. Максимов, Н.А. Классификация основных кожных болезней собак / Н.А. Максимов, С.И. Лебедько // Ветеринарная  медицина. – 2002. – №2. – С.14–16.

5. Особенности распространения и клинического проявления микроспории собак и кошек в условиях Сибири и Крайнего севера: Материалы V11 Сибирской ветеринарной конференции / Т.И. Глотова, Т.Б. Тугунова, И.М. Шалаев, К.А. Лайшев / Новосибирский гос. аграрный ун-т. – Новосибирск, 2007. – С. 9–10.

6. Сью Патерсон. Кожные болезни собак / Сью Патерсон; [Пер. с англ. Е.Осипова]. – М: «АВАРИУМ ЛТД», 2000. – 176 с.

7. Сью Патерсон. Кожные болезни кошек / Сью Патерсон; [Пер. с англ. Е.Осипова]. – М: «АВАРИУМ ЛТД», 2002. – 168 с.

8. Устинцева Ю.Ю. Дерматофитозы мелких домашних животных Якутии: автореф. дис. на получение науч. степени канд. вет. наук : спец. 06.02.02 «Ветеринарная микробиология, эпизоотология, микология с микотоксикологией и иммунология» / Ю.Ю. Устинцева – Якутск, 2011. – 20 с.

9. Шагаев Д.В. Болезни кожи у собак / Шагаев Д.В. // Ветеринария. – 2003. – №4. – С.51–52.

ДЖЕРЕЛО

 

Комментарии запрещены.